НОТАТКИ · РОЗДІЛЕНІ ГОЛОСИ
Більшість групових процесів вважає розкол результатом. Половина кімнати каже «так», половина — «ні», пропозиція не проходить, і питання зникає з протоколу, наче на нього відповіли. Для питання про причини це вводить в оману: кімната не вирішила, що A не впливає на B. Вона взагалі нічого не вирішила.
True Causes поводиться з розколом інакше. Коли панель не може вирішити, чи суттєво одна причина впливає на іншу, питання не провалюється тихо. Воно лишається відкритим і йде на вирішення деінде. Якщо друга панель теж розділилася, пару публікують як спірну, і вона лишається видимою на мапі. Незгода — частина результату.
Якщо спитати тих самих людей ще раз, відповідь рідко змінюється. Тому питання, у якому голоси розділилися, іде від цієї групи до двох інших груп у повному складі, обраних так, щоб його не можна було спрямувати до прихильної аудиторії. Вони відповідають окремо, і їхні відповіді мають збігтися. Розподіл питань до того ж із часом змінюється, щоб жодна група не володіла якоюсь частиною мапи.
Обидва правила з’явилися тому, що змодельований блок ламав версію без них. Із передачею питання далі метод дає приблизно 3 хибні зв’язки на кожні десять тисяч вирішених питань, навіть коли кожен учасник відповідає неправильно на 30% питань. Із передачею іншим групам кімната з трьома місцями, що голосують разом, знаходить 0.98 справжніх рушійних причин замість 0.43.
Принцип загальний. Будь-який процес, що перетворює «ми не змогли домовитися» на «ні», дає невеликій групі змогу прибрати причину, просто розділивши голоси. Якщо суперечка лишається в протоколі й передається людям, яких не було в кімнаті, цього не стається.
Подивитися мапу, побудовану кількома групами → · Інші нотатки